«ЗАТВЕРДЖЕНО»
загальними зборами учасників ТОВ «РадіоТОН», Протокол №1 від 19.02 2007р.
РЕДАКЦІЙНИЙ СТАТУТ
ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
“Радіо ТОН”, м. Тернопіль – 2007
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Цей Редакційний статут (надалі – Статут) розроблено на підставі та на виконання Закону України «Про телебачення і Радіомовлення» та інших чинних в Україні законодавчих актів.
1.2. Цей Статут визначає правові засади створення та діяльності Редакційної Ради ТОВ “Радіо ТОН” (надалі – Радіорганізація), а також засади редакційної політики Радіоорганізацї.
1.3 Даний статут затверджує власник радіоорганізації або уповноважений ним орган –
стаття 57 закону про телебачення і радіомовлення.
1.4. Інформаційна діяльність Радіоорганізації базується на положеннях статті 34 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, і кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір; а здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісностіабо громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Інформаційна діяльність Радіоорганізації також базується на положеннях статті 10 Європейської конвенції з прав людини і основних свобод, інших нормах інформаційного законодавства україни.
1.5. Метою розповсюдження Радіоорганізацією новин та іншої інформації є забезпечення права громадян бути поінформованими про важливі для суспільства події, а основними функціями членів творчого колективу Радіоорганізації є: утвердження принципів журналістики, відповідальної перед власною аудиторією та професійним співтовариством, шляхом достовірного і об’єктивного інформування про діяльність та рішення органів державної влади, приватних структур, посадових та ін. публічних осіб, - для забезпечення формування громадянами власної думки; надання можливості громадянам та інститутам громадянського суспільства оприлюднювати інформацію та ідеї; піддавання постійному критичному аналізу дій державних чи уповноважених державою органів і осіб.
1.6. Творчий колектив Радіоорганізації утворюють всі журналісти, які працюють в Радіоорганізації на основі трудового договору (контракту, угоди). Творчий колектив Радіоорганізації має право відстоювати інтереси журналістів та здійснювати контроль за дотриманням їхніх прав, вимог щодо заборони цензури і втручання у творчу діяльність Радіоорганізації. Журналістами Радіоорганізації є працівники, які беруть участь у збиранні чи одержанні інформації, підготовці її до розповсюдження або виконують редакційно-посадові службові обов’язки відповідно до професійних назв посад журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України.
2. Редакційна Рада Радіоорганізацї
2.1. Творчий колектив Радіоорганізації здійснює свої повноваження шляхом участі його представників в Редакційній Раді Радіоорганізації.
2.2. Редакційна Рада Радіоорганізації є спеціальним органом на який покладається:
1) контроль за дотриманням прав журналістів, вимог щодо заборони цензури та втручання у творчу діяльність Радіоорганізації;
2) контроль за дотриманням журналістами цього статуту;
3) внесення на розгляд органів управління Радіоорганізації питання про відсторонення від керівництва Радіоорганізацією або її окремими підрозділами осіб, які порушували редакційний статут та/або вимоги законодавства щодо прав журналістів, заборони цензури і втручання у творчу діяльність Радіоорганізацій, про призначення службового розслідування і звільнення цих осіб відповідно до закону в разі підтвердження наявності зазначених порушень.
2.3. Редакційна Рада Радіоорганізації складається з 4 осіб, половина з яких обирається творчим колективом Радіоорганізації, а половина – призначається власником Радіоорганізації або уповноваженим ним органом.
2.4. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний призначити своїх представників у Редакційній Раді протягом 25 днів з дня затвердження цього Статуту. Власник або уповноважений ним орган має право в будь-який час замінити свого представника, сповістивши про це інших членів Редакційної Ради.
2.5. Члени Редакційної Ради, які обираються творчим колективом, затверджуюься загальними зборами творчого колективу. Власник Радіоорганізації зобов’язаний створити умови для проведення загальних зборів творчого колективу в робочий час, зокрема надати приміщення та забезпечити можливість присутності всіх журналістів Радіоорганізації.
2.6. Порядок проведення зборів, висунення кандидатур та підрахунку голосів визначається їх учасниками та оформляється протоколом. Представники творчого колективу в Редакційній Раді вважаються обраними, якщо за них проголосувало більше половини членів творчого колективу, присутніх на загальних зборах. У разі, якщо було висунуто більше ніж по одній кандидатурі на місце, проводиться рейтингове голосування і обраними вважаються ті кандидатури, які отримали більше голосів. Кандидатури членів Редакційної Ради оформляються протоколом і передаються власнику або уповноваженому ним органу.
2.7. Редакційна Рада обирає Голову Редакційної Ради на якого покладається організація засідань Редакційної Ради. Власник Радіоорганізації зобов’язаний створити умови для проведення засідань Редакційної Ради в робочий час, зокрема надати приміщення та забезпечити можливість присутності всіх членів Редакційної Ради.
2.8. Чергові засідання Редакційноїх Ради проводяться не рідше ніж два рази на рік. Позачергові засідання проводяться на вимогу не менше ніж трьох членів творчого колективу. Засідання Редакційної Ради вважаються повноважними, якщо на них присутні більше половини її членів.
2.9. Редакційна Рада вправі приймати рішення тільки щодо питань, включених до порядку денного. Голова Редакційної Ради повинен ознайомити членів Редакційної Ради з порядком денним не пізніше ніж за день до засідання.
2.10. Член Редакційної Ради має один голос. Член Редакційної Ради у разі своєї відсутності на засіданні вправі передати свій голос іншрму члену. Рішення Редакційної Ради приймаються більшістю голосів.
2.11. Принципи редакційної політики Радіоорганізації це виклад її етичних стандартів, покликаних забезпечити баланс між правом Радіоорганізації на свободу висловлювань та інформації та її відповідальністю перед суспільством.
2.12. Принципи редакційної політики також покликані забезпечити баланс інтересів власника Радіоорганізації щодо отримання прибутку від її діяльності та права творчого колективу Радіоорганізації на свободу творчої діяльності.
2.13. Власник Радіоорганізації не має права втручатися у творчу діяльність Радіоорганізації в інший спосіб, ніж через внесення змін до редакційного статуту Радіоорганізації.
2.14. Члени творчого колективу Радіоорганізації зобов’язані дотримуватись програмної
Концепції Радіоорганізації, інших умов ліцензії на мовлення та дбати пр прибутковість Радіоорганізації.
3. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ РАДІООРГАНІЗАЦІЇ ТА ЇХ ПРАЦІВНИКІВ
(ТВОРЧОГО КОЛЕКТИВУ ТА ТЕЛЕЖУРНАЛІСТІВ)
3.1. ПРАВА РАДІООРГАНІЗАЦЇ, ТВОРЧОГО КОЛЕКТИВУ ТА ТЕЛЕЖУРНАЛІСТІВ.
3.1.1. Радіоорганізація, його працівники мають право на одержання від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності необхідної інформації для здійснення своєї статутної діяльності у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
3.1.2. Творчий колектив Радіоорганізації має право відстоювати інтереси телерадіожурналістів та здійснювати контроль за дотриманням їх прав, вимог щодо заборони цензури і втручання в творчу діяльність Радіоорганізації.
3.1.3. Телерадіожурналісти, які становлять творчий колектив Радіоорганізації мають наступні права:
- брати участь у зборах творчого колективу Радіоорганізації, щодо розгляду ними питань;
- пропонувати кандидатури до складу Ради Радіоорганізації, бути обраним до її складу;
- звертатись до Ради Радіоорганізації щодо порушень прав телерадіожурналістів, вимог щодо заборони цензури і втручання у творчу діяльність Радіоорганізації, порушень цього Статуту Радіоорганізацією.
3.2. ОБОВ’ЯЗКИ РАДІООРГАНІЗАЦІЇ І ТВОРЧИХ ПРАЦІВНИКІВ РАДІООРГАНІЗАЦІЇ
3.2.1. Радіоорганізація зобов’язана:
- дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії;
- виконувати рішення Національної ради та судових органів;
- поширювати об’єктивну інформацію;
- не створювати перешкод у передачі та отриманні програм інших телеорганізацій, функціонуванні засобів телекомунікацій;
- дотримуватися вимог державних стандартів і технічних параметрів телерадіомовлення;
- попередження телеглядачів про те, що її програми є платними;
- виконувати правила рекламної діяльності і спонсорства, встановлені діючим законодавством і цим Статутом;
- з повагою ставитися до національної гідності, національної своєрідності і культури всіх народів;
- зберігати у таємниці, на підставі документального підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умови нерозголошення її імені;
- не поширювати матеріали, які порушують презумпцію невинуватості підсудного або упереджують рішення суду;
- не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі, якщо суд визнає, що поширення інформації про с особисте життя громадянина не становить суспільної необхідності, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України;
- розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.
3.2.2. Творчий працівник Радіоорганізації зобов’язаний;
- дотримуватися програмної концепції Радіоорганізації, керуватись її статутом;
- перевіряти достовірність одержаної ним інформації;
- не допускати випадків поширення в Радіопрограмах інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи;
- не допускати поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом;
- не допускати закликів до розв’язання війни, агресивних дій або їх пропаганди;
- не допускати розповсюдження і реклами порнографічних матеріалів і предметів;
- виконувати інші вимоги, які випливають з Закону України «Про телебачення і радіомовлення», цього Статуту та укладеного ним з Радіоорганізацією трудового договору (контракту).
4. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО РОЗМІЩЕННЯ РЕКЛАМИ РАДІОРГАНІЗАЦІЄЮ
4.1. Основними принципами реклами Радіоорганізації є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.
4.2. Використання Радіоорганізацією у рекламі об’єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право і суміжні права.
4.3. Реклама Радіоорганізацією видів діяльності, які відповідно до законодавства потребують спеціального дозволу, ліцензії, повинна містити посилання на номер спеціального дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію.
4.4. Гучність звуку реклами, що транслюється Радіоорганізацією по радіо, не повинна перевищувати гучність звуку поточної програми, передачі.
4.5. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків, а впродовж виборчого процесу - 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності.
4.6. Частка реклами протягом кожної астрономічної години фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків, а впродовж виборчого процесу - 25 відсотків.
4.7. У рекламі Радіоорганізації забороняється:
- поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом;
- вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб;
- подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
- використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами;
- наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;
- використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, крім випадків, передбачених законом;
- рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
- вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди цієї особи;
- імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності;
- рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами;
- розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів.
4.8. Реклама Радіоорганізації про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів тощо повинна містити інформацію про умови, місце та строки їх проведення. Інформація про будь-які зміни умов, місця та строків проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів тощо має подаватися у тому ж порядку, в якому вона була розповсюджена.
4.9. Реклама про зниження цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення зниження цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.
4.10. Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України, сесій Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України, а також трансляції релігійних служб, програм, передач для дітей та програм, передач новин.
4.11. Відповідальність за виконання вимог щодо порядку розміщення та розповсюдження реклами у програмах, передачах несе Радіоорганізація.
4.12. Ведучим, дикторам та іншим учасникам інформаційних та інформаційно-аналітичних програм, передач забороняється наводити споживчі властивості товару та/або вказувати банківські рахунки, контактні телефони, місцезнаходження виробника товару, ціну товару.
4.13. Трансляція (ретрансляція) реклами, яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, що транслюються (ретранслюються) на територію України, дозволяється лише у разі, якщо за трансляцію (ретрансляцію) такої реклами сплачено юридичній особі України, незалежно від способу здійснення такої трансляції (ретрансляції).
4.14. Не вважаються рекламою:
оприлюднення, виголошення у програмі, передачі імені, найменування спонсора, об'єктів права інтелектуальної власності, що йому належать;
трансляція соціальної реклами, якщо вона розповсюджується Радіоорганізацією безкоштовно;
анонси власних програм, передач Радіоорганізації.
5. УЧАСТЬ СПОНСОРІВ У СТВОРЕННІ РАДІОПЕРЕДАЧ
5.1. Юридичні та фізичні особи, які не є телерадіоорганізаціями або телерадіовиробниками, можуть брати участь у прямому чи опосередкованому фінансуванні виробництва радіопрограм та передач або їх змістовних частин.
5.2. Відомості про спонсора (назва або ім'я, знак для товарів і послуг, торгова чи фірмова марка, емблема) у радіопередачах, які фінансуються спонсором, мають бути чітко і точно означені титрами чи дикторським текстом на їх початку та наприкінці.
5.3. Забороняється у радіопередачах, які фінансуються спонсором, наводити інформацію рекламного характеру щодо реквізитів спонсора (адреса, телефон, розрахунковий рахунок тощо), а також споживчі якості товару чи послуг.
5.4. Забороняється Радіоорганізацією оприлюднювати інформацію про спонсорів під виглядом інформації чи в інший спосіб під час трансляції аудіовізуального твору.
5.5 Радіопрограми та передачі або їх складові частини, які фінансуються спонсором, не повинні вміщувати прямі чи приховані посилання на назву товарів або послуг.
5.6. Забороняється спонсорування програм і передач новин, радіопрограм та передач, які висвітлюють політичні події чи проблеми.
5.7. Спонсори не мають права впливати на час виходу в ефір програми, передачі та зміст радіопрограм та передач або їх частини, які він спонсорує, а також втручатися у професійну діяльність Радіоорганізації та її працівників.
5.8. Спонсорство не звільняє Радіоорганізацію від відповідальності за зміст радіопрограм та передач або їх частин.
5.9. Спонсорами не можуть виступати юридичні та фізичні особи, основою діяльності яких є виробництво чи реалізація товарів та послуг, реклама яких, в тому числі на радіомовленні, заборонена відповідно до законодавства України.
5.9. Не можуть бути спонсорами особи, що виробляють чи розповсюджують товари, виробництво та/або обіг яких заборонено законом.
6. ОСНОВНІ СТАНДАРТИ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ
6.1. Оперативність
6.1.1. Будь-яка інформація, що пропонується Радіоорганізаціям Радіослухачам, повинна безумовно відповідати таким стандартам новинної журналістики, як:
17 оперативність,
18 точність,
19 достовірність,
20 збалансованість,
21 відокремлення фактів від коментарів та оцінок,
22 повнота,
23 простота.
6.1.2. Будь-яка новина
подається інформаційною редакцією Радіоорганізації у найближчому (або якщо це є
необхідним - у екстреному) випуску новин. Радіоорганізація прагне до того, щоб
будь-яку новину знаходити і повідомляти своїм користувачам раніше за інші
засоби масової інформації.
При цьому новина подається у тому вигляді та форматі, який є досяжним на даний
момент часу. В наступному випуску новина подається вже у більш повному вигляді,
з новими подробицями, у розвитку, у більш складному форматі.
6.1.3. Задля досягнення оперативності інформаційна служба Радіоорганізації має активно і раціонально використовувати ініціативу співробітників, технічний ресурс, робочі зв'язки і співробітництво з іншими мас-медіа. Всі співробітники інформаційної служби мають орієнтуватися у значущості тієї чи іншої новини, щоб своєчасно вносити корективи у попередні плани роботи і концентруватися на більш значущих темах. Для цього всі творчі співробітники Радіоорганізації мають стежити не лише за подіями у сфері власної спеціалізації, але й цікавитися іншими суспільно-важливими темами.
6.1.4. Слова «сьогодні» слід по можливості уникати, особливо у матеріалах у запису, що йдуть в ефір увечері, адже їх можуть повторити зранку колеги з ранкових програм. У підводках слово «сьогодні» має ретельно перевірятися редактором, щоб запобігти його надуживанню протягом певного випуску. Взагалі, кажучи про новини, можна вважати, що будь-яка новина (за нечисленними винятками), це те, що сталося саме сьогодні.
6.1.5. Слово «вчора» під час повідомлення новини краще взагалі не уживати, оскільки це створює враження, ніби новини подаються із запізненням. У таких випадках, новину або відкидають, якщо вона мало важлива, або чітко пояснюють глядачеві, що новину отримано із затримкою з поважних причин. У цих випадках слід віддавати перевагу формулюванню «як лише сьогодні стало відомо».
6.1.6. Слово «вчора» може вживатися автором матеріалу, як елемент у тлі інформаційного матеріалу, коли його автор вважає за необхідне нагадати хронологію розвитку події і повніше представити її в контексті інших подій.
6.1.7. Прагнення до оперативної подачі новини не повинно призводити до порушення будь-якого іншого зі стандартів мовлення. Особливо це стосується таких стандартів, як точність і достовірність.
6.1.8. Є неприпустимим задля оперативності подавати в ефір або викладати в Інтернеті не перевірену належним чином інформацію.
6.1.9. Інформаційна служба Радіоорганізації не створює «штучну» оперативність лише за допомогою драматичної лексики («Як щойно стало відомо...» тощо), або за рахунок видачі в ефір неперевіреної інформації, або тим більше робочих версій.
6.2. Точність
6.2.1. Факти, що їх подає Радіослухачу інформаційна служба Радіоорганізації, повинні точно відповідати реальним подіям чи даним. Будь-які висловлювання в ефірі повинні цитуватися або переказуватися без спотворення первинного змісту.
6.2.2. Будь-яке поєднання аудіоряду з журналістською начиткою не повинно спотворювати реальність і не може бути предметом маніпуляцій.
6.2.3. Будь-яка інформація, яку подає інформаційна служба Радіоорганізації, повинна бути гарантовано точною, що вимагає серйозного, прискіпливого її збирання, обробки і подачі. Стандарт вимагає від співробітників докладати щоразу максимум зусиль для перевірки кожної інформації.
6.2.4. За точність інформації, яку подає Радіоорганізація, відповідає насамперед репортер. У оперативній ситуації, коли немає інших джерел, або неможливо знайти інші джерела, редактори повністю покладаються на те, що репортер докладно розібрався у своїй темі. Маючи суперечливі відомості від репортера та з інших джерел, редактори вживають заходів для з’ясування істини і, якщо це не вдається, дають дозвіл на оприлюднення інформації репортера. З цих причин, відповідальність за точність фактажу насамперед лежить саме на журналістові – авторі повідомлення.
6.2.5. При пошуку інформації, інформаційна служба Радіоорганізації повинні докладати всіх можливих зусиль для того, щоб отримати її самостійно від першоджерела. І лише, якщо це неможливо, отримувати її від тих, хто в свою чергу отримав її від першоджерела.
6.2.6. Але попри те, що конкретну інформацію перевіряють ті, хто має це зробити за своїми посадовими обов'язками, точність має бути справою честі всієї редакції і кожного її співробітника. Тому кожний співробітник редакції може бути цілком незалежним додатковим «контролером точності» і докласти власної ініціативи до уточнення будь-якої інформації, яку редакція готує до оприлюднення.
6.2.7. Інформація, отримана від співробітників прес-служб, прес-секретарів, речників, пресс-аташе, які уповноважені робити заяви від органів влади, установ, організацій, партій, рухів, парламентських фракцій і груп, окремих народних депутатів чи політиків, розцінюється Радіоорганізаціям як офіційна позиція останніх. Ця інформація оприлюднюється із обов’язковим зазначенням джерела, яке несе відповідальність за її точність.
6.2.8. Вимагаючи від своїх співробітників дотримання стандарту точності, Радіоорганізація нагадує їм, що будь-яка особа, що надає журналісту певну інформацію, може бути недостатньо компетентною, а може й свідомо подавати неякісну або неправдиву інформацію зі своєю корисливою метою. Тому, повідомляти про подію, яку не бачили на власні очі відповідальні співробітники редакції, або ж про факти, відомі лише зі слів сторонньої особи, слід лише перевіривши їх щонайменше ще у двох джерелах інформації. Якщо йдеться лише про попередні дані і ця інформація є надзвичайно суспільно значимою, слід обов'язково загострювати увагу слухача на цій обставині. Таку інформацію можна давати лише у надзвичайних випадках.
6.2.9. У будь-якому разі, якщо у редакції є сумніви в точності певної інформації, а перевірити її з певних причин неможливо, від такої інформації слід відмовлятися, якою б цікавою вона не виглядала. І ще одне застереження: що більш сенсаційною чи скандальною виглядає інформація – то ретельнішою має бути її перевірка!
6.2.10. Особливо ретельно слід перевіряти такі аспекти інформації:
24 повідомлення про лихо з людськими жертвами, кількість жертв, постраждалими і зниклими без вісти у частині їхньої кількості,
25 повідомлення про смерть конкретної людини, про списки загиблих чи пропалих без вісти,
26 імена, прізвища і особові назви,
27 цифри, особливо коли вони є принциповою частиною новини,
28 виключні поняття, тобто усе, що починається зі слів «уперше», «востаннє», «безпрецедентно», «найбільший», «найменший» та подібним.
6.2.11. Особові імена і назви ретельно перевіряються зі словником, картою чи атласом - як вони пишуться у титрах і як вони вимовляються в ефірі. Якщо така перевірка є неможливою, слід консультуватися з фахівцями у галузі. Чим частіше вживана, або є ближчою до щоденного українського життя та чи інша географічна назва або ім'я, тим прискіпливіше треба перевіряти їх правопис і наголоси. Інформаційна служба Радіоорганізації має також дбати про посилену – подвійну і потрійну - перевірку точності повідомлень, де помилки стають особливо очевидними.
6.2.12. У текстах Радіопрограм цифри зазвичай бажано округляти, відповідно до правил арифметики, оскільки на слух складні цифри сприймаються важко. «Близько третини мільйону» краще за «325 тисяч», «Понад два з половиною» краще за «дві цілих шість десятих».
6.2.13. Кваліфікація та обізнаність у темі мають підказувати репортеру, ведучому чи редактору, коли цифру треба навести з десятими і сотими долями, а коли її можна дати, округливши до десятків мільйонів. Головний підхід тут - не втратити за рахунок округлення основний зміст новини.
6.2.14. Треба також чітко розрізняти «відсотки» та «відсоткові пункти». Приклад: політик А мав минулого місяця рейтинг 10 відсотків, цього місяця – 15. Це означає, що його рейтинг зріс на 5 відсоткових пунктів (або ж на 50 відсотків).
6.2.15. При використанні аудіоархівних матеріалів слід недвозначно повідомляти слухачеві новин, що цей матеріал є архівним. Єдиною беззастережною причиною використання архіву є аудіозапис конкретної події чи розмови в минулому, для нагадування слухачам про «історію» питання.
6.2.16. У разі, якщо, попри всі належні перевірки, нова інформація свідчить про те, що попередній варіант інформації містив помилку, на виправленні цієї помилки редакція має недвозначно наголосити у найближчому випуску новин. Чим серйознішою є помилка, тим рішучіше її слід виправляти.
6.2.17. Якщо помилка є серйозною, крім найближчого інформаційного випуску, програми, слід повідомити про спростування також і у тому випуску, який виходить в ефір наступного дня у той же час, у який помилка вперше була оприлюднена в ефірі.
6.2.18. Виправляючи помилки, інформаційна служба Радіоорганізації в такий спосіб підкреслює, що дбає про точність інформації, а помилки припустилися без жодної корисливої мети.
6.3. ДОСТОВІРНІСТЬ
6.3.1. Інформація, яку подає своїм слухачам Радіоорганізація, повинна завжди мати авторитетне джерело походження (у тому числі – авторитетне саме для конкретної новини).
6.3.2. Крім того, на джерела інформації служби Радіоорганізації мають посилатися чітко і недвозначно. Посилання на джерело інформації є для слухача Радіоорганізації єдиним доказом того, що йому розповідають про речі, які відбуваються насправді, а не про фантазії журналістів. Інформацію завжди слід отримувати з першоджерела (лише якщо це об'єктивно неможливо - з того джерела, яке стоїть найближче до оригіналу).
6.3.3. Що більш сенсаційна новина, то важливіше посилання на авторитетне джерело інформації! До будь-якої інформації слід ставитися зі зваженим скептицизмом.
6.3.4. Репортер Радіоорганізації працює на місці події (в тому числі робить прямі включення в ефір), або робить звідти репортаж чи створює інформаційне повідомлення. Це - власна інформація програми, джерелом інформації є сам репортер (першоджерелом, коли розповідає про пригоду, джерелом, коли переповідає розповідь ньюзмейкера).
6.3.5. Переповідаючи слова сторонньої особи, завжди слід зазначати спосіб спілкування («телефоном», «на прес-конференції», «в інтерв'ю нашому кореспонденту», «під час прямого включення», «в студії» тощо).
6.3.6. Якщо репортер Радіоорганізації не бачив новини на власні очі і не чув на власні вуха, слід посилатися на те джерело, з якого він довідався про новину, але далі докласти зусиль до підтвердження і уточнення інформації з інших джерел.
6.3.7. За чинним українським законодавством журналіст і редакція мають право не розкривати своїх джерел інформації.
6.3.8. Інформацію з посиланням на анонімне джерело можна давати, коли збігаються такі обставини: інформація є суспільно значимою, джерело є безумовно компетентним стосовно характеру інформації, редакція переконана в добросовісності джерела, джерело з вагомих причин не хоче, щоб його ім’я було оприлюднене. У таких випадках можна посилатися на:
29 «авторитетні джерела», тобто ті, які мають вплив на події, а не лише доступ до інформації,
30 «офіційні джерела» або означені (наприклад, «з джерел, наближених до Міністерства оборони»), якщо вони мають доступ до інформації, передбачений їхніми службовими обов'язками,
31 «поінформовані джерела», тобто якщо вони просто мають доступ до інформації (таке посилання є найслабкішим).
6.3.9. До анонімних джерел слід також віднести випадки, коли людина погоджується на інтерв’ю, якщо її обличчя або фігура або голос не можуть бути впізнані. В разі, якщо інформація є суспільно значимою, таке інтерв’ю може бути розміщено в ефірі. Відповідальність за компетентність та добросовісність інтерв’юйованого повністю бере на себе автор матеріалу, або група авторів. Про особу інтерв’юйованого він повинен попередньо повідомити редактора.
6.3.10. Посилатися на анонімні джерела можна лише тоді, коли повідомляється про факти чи події, але не можна цього робити, повідомляючи про коментарі чи думки.
6.3.11. Посилаючись на анонімне джерело, автор або група авторів, і інформаційна служба беруть на себе повну відповідальність за достовірність і точність інформації. Тому посилатися на анонімне джерело можна лише у тому випадку, якщо інформаційна редакція повністю переконана в авторитетності цього джерела, але не має іншої змоги подати новину, крім як пославшись на анонімне джерело.
6.3.12. Рішення про допустимість посилання на авторитетне анонімне джерело ухвалює редактор. Репортер повинен поінформувати редактора щодо цього джерела.
6.3.13. У інформаційних випусках Радіоорганізації заборонено використовувати посилання «джерела повідомляють» (без зазначення характеру джерел), «як стало відомо», «кажуть» і подібні. Не допустимими є також посилання «експерти вважають», «спостерігачі зазначають». У цих випадках слід чітко ідентифікувати експертів та спостерігачів.
6.3.14. Користуючись продукцією інформаційних агентств та засобів масової інформації, слід виходити з авторитетності цих джерел (стаж роботи на інформаційному ринку, дотримання стандартів журналістики, історія помилок та їх спростувань). Поза тим, слід пам'ятати, що в інформаційних агентствах та в засобах масової інформації також працюють люди, які можуть помилятися. Тож інформаційній службі Радіоорганізації все одно слід докладати власних зусиль до підтвердження і уточнення інформації. Якщо неможливо зробити це до найближчого випуску новин, то у наступному вже має йти інформація, підтверджена авторитетними джерелами для Радіоорганізацї.
6.3.15. Особливо ретельними має бути інформаційна служба Радіоорганізацї, коли подає дані соціологічних досліджень.
6.3.16. Першим і основним правилом тут є переконаність редакції у авторитетності соціологічної служби, яка проводила дослідження. Для цього редакція має власноруч дослідити, принаймні, такі ключові моменти:
32 хто є власником цієї соціологічної служби,
33 чи є служба членом професійних асоціацій соціологів, зокрема САУ та ЕСОМАР,
34 чи дотримується вона у своїй роботі наукових методик,
35 чи проводить служба бізнесові дослідження, чи лише електоральні,
36 чи не була служба у минулому причетною до маніпуляцій та фальсифікацій даних.
6.3.17. Подаючи дані соціологічних досліджень, інформаційна служба Радіоорганізацї, задля дотримання стандарту достовірності, повинна у повідомленні обов'язково озвучувати наступні позиції:
37 точну назву соціологічної служби, яка проводила дослідження,
38 замовника дослідження (якщо такий є),
39 термін, «географію» і спосіб проведення дослідження,
40 кількість опитаних і вказівки на репрезентативність (кого ці опитані представляють),
41 точне формулювання запитання, на яке давали відповідь респонденти,
42 усі вагомі позиції відповідей,
43 розмір статистичної похибки (особливо це важливо, коли вагомі позиції можуть зазнати значних змін при врахуванні похибки, крім того, від розміру статистичної похибки залежить, наскільки можна округляти цифри),
44 більш широкий контекст, який міг мати вплив на думку громади чи окремих її груп.
6.3.18. Крім того, подаючи дані соціологічних досліджень, слід завжди наголошувати на тому, що вони є лише імовірним прогнозом, і не завжди в повній мірі відповідають настроям у суспільстві.
6.3.19. Численні інтернет-видання зазвичай не можуть вважатися достовірним джерелом інформації. Це пояснюється тим, що вони здебільшого не є офіційно зареєстрованими засобами масової інформації, контроль за дотриманням вимог чинного законодавства низький і невідомий рівень внутрішніх вимог до перевірки інформації в самій редакції інтернет-видання. Для використання інформації з посиланням на інтернет-видання інформаційна служба Радіоорганізації повинна як слід переконатися в тому, що ці вимоги є достатніми. На практиці доцільнішим є самотужки перевірити цікаву інформацію, що з’явилася в інтернет-виданні.
6.3.20. З інших інтернет-сторінок можуть використовуватися як джерело інформації до оприлюднення редакцією Радіоорганізації сторінки офіційно зареєстрованих і авторитетних засобів масової інформації, а також сторінки офіційних закладів та установ. При їх використанні необхідно обов’язково наголошувати, що інформацію взято саме з інтернет-сторінки ЗМІ чи установи, оскільки Інтернет є занадто динамічним і легким для фальсифікацій. Тому використання такої інформації є припустимим лише в ситуації цейтноту. До наступного випуску новин інформацію вже слід обов’язково перевірити в належному порядку.
6.4. ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ
6.4.1. Інформаційна служба Радіоорганізації обов’язково представляють позиції усіх сторін будь-якого конфлікту, або неоднозначного, спірного питання. Збалансованість подачі матеріалу - це запорука неупередженості Радіоорганізації у будь-якій спірній чи конфліктній ситуації.
6.4.2. У разі, якщо оперативно неможливо взяти коментар однієї із сторін, щоб представити її точку зору в межах одного сюжету чи випуску, редакція має докласти зусиль до того, щоб викласти цю точку зору, принаймні, в наступному випуску чи наступного дня. У цьому випадку обов'язково слід загострювати увагу слухача Радіоорганізації на тому, що на проблему є різні точки зору, а також повідомити причину, з якої поки що не вдалося взяти коментар певної сторони і повідомити, коли цей коментар може бути оприлюднено.
6.4.3. Співробітники Радіоорганізації повинні у будь-якій ситуації шукати якомога ширший спектр думок і ретельно подавати його у своїх матеріалах.
6.4.4. Інформаційна служба Радіоорганізації завжди прагне надати чесний шанс на відповідь тому, кого у чомусь публічно звинувачують.
6.4.5. При висвітленні конфліктів чи спірних питань журналісти і редакції мають докласти також зусиль до того, щоб знайти нейтрального експерта, «третейського суддю». При цьому слід чітко дати зрозуміти слухачам Радіоорганізації, чому саме ця людина коментує ту чи іншу подію, чи має цей коментатор достатній експертний рівень і наскільки ця людина є незацікавленою в конфлікті стороною.
6.4.6. Збалансованість подачі інформації досягається насамперед бажанням, твердим наміром та енергійністю самих журналістів.
6.4.7. Відмова сторони від коментаря – також є коментарем. Редакція обов'язково повідомляє про таку відмову, про її причини, але завжди залишає за цією стороною-«відмовником» право прокоментувати ситуацію у наступних випусках новин. Водночас, редакція повинна докласти всіх можливих зусиль до того, щоб переконати сторону, яка відмовилася, прокоментувати чи спростувати звинувачення, викласти свою позицію.
6.4.8. Позиції різних сторін конфлікту мають подаватися у однаковому форматі, без будь-яких переваг (хронометражних, емоційних тощо) будь-якій із сторін. Слід також пам’ятати, що врівноважувати сторони конфлікту редакція має не просто математично (два синхрони «правих» – два синхрони «лівих»). Слід чітко викласти позиції кожної сторони. Якщо є важливою аргументація позицій - так само викласти і аргументацію. Балансуючи позиції сторін, Радіоорганізація по суті створює в сюжетах чи випусках повноцінний «діалог» між ними.
6.4.9. При запрошенні сторін до студії ведучі не повинні віддавати – ні змістом чи гостротою питань, ні інтонаційно, ні за часом на відповіді, - жодної переваги жодній із сторін.
6.4.10. Журналістам і редакторам Радіоорганізації слід регулювати й такі речі, як надуживання інтерв'ю з одними й тими самими політиками або експертами. Задля цього редакція повинна докладати планомірних і постійних зусиль до розширення кола коментаторів з боку кожної політичної чи іншої сили, інституції, а також до розширення кола експертів з різної тематики.
6.4.11. Подаючи інформацію, надану редакції зацікавленою стороною, слід зазначати цю зацікавленість для глядача, слухача чи читача в разі, якщо ця зацікавленість є підтвердженою фактами або висловлюваннями самої зацікавленої сторони.
6.4.12. Тележурналісти повинні уникати переказу позиції однієї зі сторін конфлікту у стенд-апі, оскільки саме такий спосіб викладу може надавати цій стороні певну емоційну перевагу, а слухач може сприйняти журналіста або ж Радіостанцію загалом прихильником цієї сторони.
6.4.13. Збалансованість подачі матеріалу охоплює і деякі інші аспекти. При висвітленні будь-яких акцій протесту (пікети, мітинги тощо) слід обов'язково подавати дані про кількість учасників з двох джерел – від організаторів акції, і від правоохоронців. Цього можна не робити лише в тому випадку, коли кількість людей є незначною і кореспондент може цілком точно підрахувати, скільки їх.
6.4.14. При висвітленні акцій протесту слід подавати позиції всіх сторін, залучених до акції: тих, хто протестує, і тих, проти кого вони протестують.
6.4.15. При включенні до журналістського матеріалу опитувань людей (бліцопитування) слід пам'ятати, що жодне бліцопитування навіть і приблизно не відображає стану громадської думки з будь-якого питання. Це можливо лише, коли йдеться про невелику референтну групу (яку можна опитати всю або майже всю), і найчастіше така група в матеріалі виступатиме однією зі сторін конфлікту. Про використання бліцопитувань заздалегідь і конкретно треба повідомити споживачів інформації.
6.4.16. Використання бліцопитувань є доцільним лише для демонстрації спектру думок, але не кількісного співвідношення їх прихильників, і є можливим лише за дотримання таких правил:
45 з будь-якого конфліктного, спірного чи навіть просто непевного питання – слід представити бліцами весь спектр думок без жодної переваги (хронометражної, емоційної тощо) будь-якій одній з них,
46 неприпустимим є використання бліцопитувань на підтвердження лише однієї позиції чи точки зору на проблему,
47 опитані мають давати відповідь на чітке й однакове для всіх запитання,
48 слід намагатися при цьому представляти різні стать, вікові групи, якщо нема контекстуальних обмежень (наприклад, потрібна чітка референтна група).
6.4.17. Бліцопитування є допустимими, а інколи й необхідними, якщо проблема, рішення, заява, подія, про які йдеться в сюжеті, можуть викликати широкий суспільний резонанс (оскільки зачіпають інтереси великих соціальних груп).
6.4.18. Вільно можна ілюструвати бліцопитуваннями лише безумовно позитивні враження або поняття.
6.4.19. У матеріалах інформаційної служби Радіоорганізації не повинно бути безпідставних узагальнень («студенти вважають...», «одесити проти...»). Узагальнення можуть бути лише в таких випадках:
49 це суб’єктивна думка сторонньої людини, при цьому чітко ідентифіковано цю людину,
50 є відповідні, цілком достовірні, науково обґрунтовані соціологічні дослідження,
51 референтна група є настільки малою, що журналіст має змогу самотужки повноцінно дослідити баланс думок у ній.
6.4.20. Редактори мають також при плануванні сюжетів і випусків стежити за тим, щоб у новинах Радіоорганізацї дотримувався баланс негативної та позитивної інформації, щоб у слухачів не залишалося гнітючого відчуття щодо реальності. З цієї ж причини доцільно прагнути закінчувати випуски новин позитивною інформацією (нарис про цікаву людину чи місцевість, культурна тематика та інше).
6.5. ВІДОКРЕМЛЕННЯ ФАКТІВ ВІД КОМЕНТАРІВ ТА ОЦІНОК
6.5.1. Подаючи будь-яку інформацію, інформаційна служба Радіоорганізації, чітко і недвозначно відокремлюють виклад фактів від коментарів і обов'язково при цьому позначають джерело суб'єктивної думки. Будь-яка інформація Радіоорганізації не містить у собі також і редакційних чи журналістських оцінок. Такі коментарі чи оцінки є можливими лише з однієї тематики – безпосередньо проблем Радіомовлення в країні. У такому випадку коментар повинен бути чітко названий коментарем («коментар редакції»), або ж його може викласти конкретний співробітник Радіоорганізації, з чітким зазначенням того, що це є суб’єктивна думка саме цього співробітника.
6.5.2. Подібний підхід Радіоорганізація пояснює простою тезою: «повинний журналіст – це лише свідок, а не учасник подій».
6.5.3. Будь-які коментарі чи оцінки (суб'єктивна думка) подаються в новинах Радіоорганізації лише з чітким і недвозначним виказанням на їхнє джерело, незалежно від того, чи подається вона прямою мовою (синхроном), цитатою чи журналістським переказом.
6.5.4. Співробітникам інформаційної служби Радіоорганізації категорично заборонено коментувати факти, які вони подають у своєму матеріалі, або ж подавати чиюсь думку як свою. Також заборонено давати власні оцінки фактам, явищам, подіям та персонам.
6.5.5. Співробітники інформаційної служби Радіоорганізації, готуючи матеріал, повинні безумовно уникати власних емоцій, щоб емоції не стали частиною цього матеріалу. Радіослухач слухає новини, щоб одержати інформацію про подію, а не оцінки журналіста чи редакції, а тим більше – їхнє ставлення до цієї події!
6.5.6. Висвітлюючи конфлікт, співробітники інформаційної служби Радіостанції не мають права висловлювати (в тому числі й за рахунок інтонації, міміки тощо) свій особистий висновок чи симпатію. Можна ретранслювати в матеріалі емоційно забарвлені висловлювання інших людей. Права на трансляцію власних емоцій у журналістів Радіоорганізації немає. Єдиним частковим винятком можуть бути прямі включення з місць тих подій, які викликають підвищені емоції. Це може виправдовуватися тим, що в такому випадку журналіст, крім іншого, є очевидцем. Утім, навіть у надзвичайних випадках співробітники Радіоорганізації повинні докласти максимум зусиль до того, щоб стримувати власну емоційність.
6.5.7. У матеріалах інформаційної служби Радіоорганізації не повинно бути лексики, яка має оцінювальне значення.
6.5.8. Задля зменшення ризику оцінки інформаційна служба Радіоорганізації прагне не використовувати прикметники, віддаючи перевагу дієсловам! Оцінювати подію, персону, вчинок тощо має право слухач, якого Радіоорганізація повинна забезпечити для цього усією необхідною для цього інформацією.
6.5.9. Мінімальна аналітика є прийнятною у новинній продукції Радіоорганізації лише у пошуку відповіді на запитання: «що було причиною події?» і «якими можуть бути наслідки події?». Але і у цих випадках журналісти повинних служб мають покладатися насамперед на пошук широкого спектру думок, представляючи позиції різних сторін і висновки нейтральних експертів, а не висловлювати власні судження.
6.5.10. Журналістам новин слід мати на увазі, що висловити власні оцінки чи коментарі до фактів, подій чи висловлювань, вони мають змогу в авторських програмах Радіоорганізацї (як автори, або ж як гості студії).
6.5.11. На відміну від новин, інформаційно-аналітичні та публіцистичні програми Радіоорганізацї є авторськими, відтак журналіст-автор має право коментувати факти з точки зору причин та наслідків. У межах журналістського розслідування автор-журналіст має право на озвучення власної версії (гіпотези) з наступним пошуком фактів, що підтвердили б її.
6.5.12. Разом з тим, стандарт відокремлення фактів від коментарів є чинним і для авторських програм у тій частині, що свої висновки чи судження автор повинен чітко відділяти від суджень інших учасників програми і від викладу фактів («На мою думку...», «Вважаю...» тощо). Так само чинним є вимога до того, що ведучий не має права використовувати чужу думку, як власну. Необхідно чітко посилатися на автора цієї думки.
6.5.13. Крім того, у авторських програмах є обов’язковим дотримання автором таких стандартів, як точність, достовірність, збалансованість і повнота подачі інформації.
6.5.14. Неприпустимим є ігнорування думок або фактів, які «не працюють» на підтвердження авторської версії або авторського висновку.
6.5.15. Авторські програми Радіоорганізації для слухача мають чітко ідентифікуватися саме як авторські для того, щоб слухач розумів, що висловлена автором думка є не фактом, не «істиною в останній інстанції», не є позицією Радіоорганізації, а лише суб’єктивним судженням конкретного журналіста. Слухач в даному випадку сам для себе обирає, наскільки він довіряє досвіду та аналітичним здібностям конкретного автора-журналіста.
6.5.16. Потрібно розрізняти експертів нових знань чи складних для розуміння явищ чи подій та незалежних експертів, які коментують соціальні та політичні події.
6.5.17. Експерти, що коментують нові знання та складні для розуміння явища та події повинні бути знавцями, якість яких підтверджена їх колегами в цій же сфері знань (науковий чи професійний статус).
6.5.18. Щодо соціальних та політичних подій експерти мають бути ще й незалежними. Необхідно утримуватися від залучення в якості експертів політиків. Потрібно дотримуватися такого розуміння: політики заявляють позиції, експерти дають оцінки. Це розмежування повинне ставати у інформаційних випусках дедалі більшим по мірі професіоналізації експертів на ринку консультаційних та експертних послуг.
6.5.19. Науковцям слід віддавати перевагу для оцінок загальних соціально-політичних явищ та подій. Експертам, що працюють на ринку консультаційних послуг, слід надавати перевагу для оцінок конкретних соціально-політичних явищ та подій.
6.5.20. Експерти, що коментують соціальні та політичні події повинні бути незалежними, що означає:
52 вони водночас не є політиками або утримуються від коментаря на користь тієї чи іншої політичної сили (про них, наприклад, відомо, що вони не працюють на якусь одну політичну силу);
53 вони не є активними учасникам політичних подій, які самі коментують, або спроможні відсторонено їх оцінювати;
54 вони є змінюваними так, що один і той же експерт не може коментувати один і той же тип події протягом тривалого часу.
6.5.21. Таким чином ротація експертів в інформаційних програмах та постійне оновлення експертної бази даних за деякою процедурою (наприклад, методом рейтингування експертами один одного в своїй сфері та додаванням нових лідерів, що виявляються) є вимогою щодо експертної якості кометаря та оцінки інформації.
6.5.22. При висловленні експертних оцінок може бути застосовано внутрішній або зовнішній плюралізм оцінок. Внутрішній плюралізм експертної оцінки полягає у тому, що сам експерт подає основні типи оцінок своїх колег, дає свою, висловлює аргументи колег, наводить свої аргументи, тобто подає якомога повний спектр оцінок. Зовнішній плюралізм експертної оцінки полягає у тому, що експерт подає свою оцінку та аргументи, а завдання редактора — забезпечити подачу повного спектру експертних оцінок за рахунок інших експертів.
6.6. ПОВНОТА
6.6.1. Подаючи будь-яку інформацію, інформаційна служба Радіоорганізації повинна насамперед дати користувачу відповідь на п'ять основних запитань:
55 що сталося? (або що сказав?)
56 хто скоїв? (або хто сказав?)
57 де сталося? (або де сказав?)
58 коли сталося? (або коли сказав?)
59 як сталося? (або за яких обставин було сказано?)
6.6.2. Більшої повноти ми досягаємо, коли додатково відповідаємо на інші питання («чому?» або «чому було сказано?», «що це означає?» (встановлення причинно-наслідкових зв’язків) тощо).
6.6.3. Радіоорганізація вважає за честь подавати кожну новину настільки повно, наскільки це є можливим у даний момент. Радіоорганізація нічого не приховує від своїх слухачів. Крім основних запитань, Радіоорганізація дає відповідь на максимально можливу кількість запитань слухача у кожний конкретний момент.
6.6.4. Радіоорганізація ніколи не забуває ані про вагомі деталі (хай вони і не мають відношення до докорінних питань), ані про широкий контекст, ані про тло кожного питання, яке може бути таким:
60 «історія питання»,
61 пояснення складних понять,
62 розширення контексту.
6.7. ПРОСТОТА
6.7.1. Радіоорганізація здійснює мовлення нормативною українською розмовною мовою, простими висловлюваннями. Будь-яке повідомлення складається переважно з простих речень, усім відомих понять - це особливо стосується Радіомовлення. Співробітники інформаційної редакції Радіоорганізації прагнуть уникати:
63 слів іншомовного походження (якщо є адекватний український замінник),
64 термінології, професійного та іншого жаргону і арго (якщо їх вжиток не є принциповим щодо новини),
65 штампів та слів-паразитів (у будь-якому разі).
66 Співробітники інформаційної служби Радіоорганізації дуже обережно ставляться до:
67 фразеологізмів, ідіом та образності (допустимі лише тоді, коли вже розставлено всі крапки над «і»);
68 діалектизмів та рафінованої мови (якщо вони є необхідними за змістом, то слід їх добре пояснити),
69 омонімів (це особливо стосується новин, на слух омоніми сприймаються важко).
6.7.2. Зрозуміло, що кожен журналіст шукає відповідники словам, які часто використовуються в сюжеті, проте першими синонімами вживаються найчастіше згадувані.
6.7.3. Абревіатури (крім гарантовано загальновживаних) – слід розшифровувати (якщо потрібно – пояснювати), щонайменше, при першій згадці.
6.7.4. У Радіоматеріалах цифри належить давати в зрозумілому порівнянні, посади та титули – спрощувати, наскільки це можливо. При підготовці Радіоматеріалів варто уникати надуживання цифр, замінюючи їх, де це можливо, порівняльними величинами.
6.7.5. Інформаційна служба Радіоорганізації намагається подавати будь-які цифри у такому поясненні чи порівнянні, щоб будь-який слухач Радіоорганізації зміг співвідносити їх зі своїм життям. Це стосується вибору подачі відносних чи абсолютних величин. Це стосується порівнянь, коли йдеться про дуже великі чи дуже малі величини. Якщо журналіст повідомляє лише, що зібрано стільки-то тон зерна, без порівняння, то це не є новиною, це - імітація новини. Слухачеві та самому репортерові має бути зрозуміло – це більше чи менше, ніж торік, чи вистачить стільки на певний період, чи як це співвідноситься з прогнозами тощо. Коли це найбільший чи найменший урожай за певний час, то треба про це казати. Те ж саме стосується інфляції, курсу валют, виробництва, ВВП тощо.
6.7.6. До цифр має бути дуже обережне ставлення. Помилки в курсах валют або прогнозі погоди коштують слухачам реальних грошей або зіпсованих вихідних.
6.7.7. У межах матеріалу (випуску, усіх випусків, програми, усіх програм) одне поняття слід називати однаково. Інакше слухач Радіоорганізації може не зрозуміти, про що йдеться. Приклад: якщо зазвичай у випусках новин нафту виміряють тонами, то повідомлення, де йтиметься про барелі, може сплутати слухача, який стежить постійно за темою.
6.7.8. У слухача Радіоорганізації не повинно залишитися жодних нез’ясованих понять.
6.7.9. Бажано уникати називання дати в разі, коли її можна замінити словами «у середу», «через три дні», «минулої п’ятниці», «через місяць», «трохи менше двох тижнів тому» тощо.
7. ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ Радіоорганізацї
7.1. У інформаційному продукті Радіоорганізації нема місця брутальній лайці, в тому числі – не українською мовою. Тобто всьому, що може шокувати слухача.
7.2. Журналісти Радіоорганізації не беруть і тим більше не оприлюднюють інтерв’ю з людьми, які перебувають у шоковому стані. Винятком з цього правила може бути лише пошук суто фактажної, надзвичайно суспільно-важливої інформації, яку в інший спосіб отримати неможливо.
7.3. Радіоорганізація не пропагує, тобто не показує у привабливому світлі, нездоровий спосіб життя (паління, пияцтво, наркоманія тощо) чи антисоціальну поведінку (це ж стосується і висвітлення кримінальної тематики).
7.4. При доборі матеріалу редактори Радіоорганізацї враховують час виходу конкретного матеріалу в ефір (денний чи нічний) саме з точки зору дотримання цього принципу.
7.5. Радіоорганізація дуже обережно висвітлює небезпечні для суспільства варіанти наслідуваної поведінки, наприклад, суїцид.
7.6. Усі вищезгадані елементи можуть обережно подаватися лише за справжньої необхідності, якщо вони є невід'ємною частиною суспільно вагомої новини.
7.7. Ця норма є дуже непростою у практичній роботі, оскільки часто важко визначити чітку межу між шокуючим і просто відвертим матеріалом. У всіх подібних випадках слід до подачі матеріалу в ефір консультуватися з випусковим, а в разі необхідності – з шеф-редактором.
7.8. Журналісти Радіоорганізації у своїй роботі дотримуються принципу невтручання у приватне життя людей. Будь-які подробиці приватного життя можуть бути оприлюднені лише зі згоди людини.
7.9. Слід зазначити, що окремі аспекти приватного життя політиків і державних чиновників можуть і мають бути надбанням громадськості. Насамперед, йдеться про їхні персональні доходи і значні витрати, як і доходи та витрати членів їхніх родин. Радіоорганізація виходить з того, що оскільки політики і чиновники свідомо обрали собі саме такий вид занять, який має контролюватися громадою, вони таким чином дали й безумовну згоду на зняття певних обмежень з висвітлення їхнього приватного життя.
7.10. Репортаж про похорон є можливим лише за згоди родичів померлого. Винятком є лише похорон, який організується як державний захід.
7.11. Радіоорганізація вважає для себе неприпустимим інтерв'ю з родичами померлого під час поховання, і дуже обережно ставиться до інтерв'ю з родичами постраждалого. Журналісти Радіоорганізації не чинять тиск на родину загиблого чи постраждалого шляхом патрулювання біля входу до їхніх домівок чи іншого місця їхнього перебування, шляхом телефонних дзвінків, СМС-повідомлень, електронних листів, звернень через ефір тощо, бо поважають їхні почуття.
7.12. При висвітленні кримінальної та правоохоронної тематики журналісти Радіоорганізації на всіх етапах (злочин, порушення кримінальної справи, хід слідства, затримання і арешт підозрюваних, хід судового процесу) докладають усіх зусиль до неупередженого ставлення до підозрюваних, обвинувачених, підсудних, оскільки лише вирок суду дає підставу назвати людину винною у скоєнні злочину. Журналісти Радіоорганізації мають докладати всіх можливих зусиль, щоб кожного разу озвучувати точку зору підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а в разі неможливості це зробити – принаймні, точку зору його родичів чи адвокатів.
7.13. Оприлюднення імен живих жертв злочину, особливо коли йдеться про злочини, пов’язані з насильством проти дітей чи з сексуальним насильством, може додати цим жертвам страждань. Тому Радіоорганізація йде на оприлюднення імен жертв злочину лише у тих випадках, коли повнолітня жертва погодилася на розкриття свого імені, а громадський інтерес до справи є надзвичайно великим. В разі, якщо без легального судового процесу, жертва звинувачує когось у скоєнні злочину проти неї, Радіоорганізація не робить привілею до цієї людини і оприлюднює її ім’я.
7.14. Журналісти Радіоорганізації розуміють, що подання ними інформації з посиланням на джерела, які не бажають, щоб їхні імена були озвучені, перекладає на них повну відповідальність за точність та достовірність такої інформації. Пообіцявши людині не розкривати її імені, журналісти Радіоорганізацї повинні бути готовими, не розкриваючи джерела, відстоювати точність інформації у суді.
7.15. Подібний підхід матиме наслідком підвищення довіри людей до Радіоорганізації і до її співробітників.
7.16. Розкриття особи анонімного джерела інформації можливе лише за умови надзвичайної політичної ваги наданої інформації і з урахуванням можливих наслідків цього для Радіоорганізації, медіа-простору країни та, власне, самого інформатора. Рішення про розкриття особи анонімного джерела інформації ухвалює Редакційна Рада Радіоорганізації за поданням керівництва Радіоорганізації.
7.17. Співробітники Радіоорганізації у своїй роботі не використовують незаконних методів збирання та поширення інформації. Зокрема, до таких методів відноситься несанкціоноване прослуховування або стеження за людиною. Публікувати результати санкціонованих законом прослуховування чи стеження, які було здійснено уповноваженими на це службами, Радіоорганізація може лише у випадках, коли при цьому дотримано всіх формальних процедур, передбачених чинним законодавством.
7.18. Те саме стосується інших незаконних способів здобуття інформації (аудіозапис без попередження тощо). Винятком можуть бути лише гострі конфліктні ситуації, які виникають під час зйомки чи запису інтерв'ю.
7.19. Працюючи з людьми, співробітники інформаційної служби Радіоорганізації не вдаються до ошукування цих людей у будь-який спосіб. Зокрема, домовляючись про інтерв'ю, не приховують від співбесідника мети цього інтерв'ю. Будь-яку інформацію інформаційники Радіоорганізації збирають, згідно із чинним законодавством, чесно і відкрито.
7.20. У роботі журналістів Радіоорганізації не може бути випадків дзвінків людям у прямому ефірі без попередження.
7.21. Винятки з цих правил можливі лише за умови надзвичайної суспільної ваги матеріалу і неможливості отримати його у інший спосіб. Кожний такий випадок вирішується редактором, а в разі потреби – шеф-редактором новин. У будь-якому разі не повинно йтися про втручання у приватне життя людей.
7.22. Радіоорганізація зазвичай не платить грошову винагороду (гонорари) своїм джерелам. Завдання журналіста – зібрати доступну і відкриту інформацію. У виняткових випадках є припустимою оплата інформації, яка має надзвичайну суспільну вагу. Сам факт оплати інформації і сплачена сума в такому випадку оприлюднюється.
7.23. Співробітники Радіоорганізації у своїй роботі категорично відмовляються від будь-яких форм плагіату. Будь-які чужі думки подаються лише з належним посиланням на автора. Будь-які чужі ідеї реалізуються лише за згоди автора і з посиланням на автора ідеї. Ця ж норма стосується і внутрішніх робочих відносин співробітників.
7.24. Співробітники Радіоорганізації виключають у своїй роботі і повсякденному житті ідеї ксенофобії, націоналізму, дискримінаційного ставлення до будь-кого за будь-якою ознакою.
7.25. У матеріалах Радіоорганізації вказувати на чиюсь стать, мову спілкування, національність, расу, віросповідання, походження чи політичні уподобання можна лише тоді, коли вони є необхідною складовою частиною новини і коли це не викликає заперечень тієї людини, про яку ідеться.
7.26. Співробітники Радіоорганізації не беруть матеріальних чи інших винагород на стороні. Подарунки, послуги і пільги взамін за оприлюднення або навпаки приховування певної інформації є несумісним з етичними принципами Радіоорганізації і журналістики в цілому. Подібний випадок веде до автоматичного звільнення співробітника.
7.27. Співробітники Радіоорганізації особливо обережні, коли матеріал потребує роботи з неповнолітніми. У цих випадках співробітники керуються законодавчою нормою, за якою зйомка та показ неповнолітніх, оприлюднення коментарів неповнолітніх є дозволеними лише за згоди батьків неповнолітнього або тих його опікунів, які в момент зйомки чи запису інтерв’ю несуть за повнолітнього відповідальність, будучи уповноваженими на це батьками неповнолітнього або ж судовим рішенням.
7.28. Готуючи матеріали, пов'язані з неповнолітніми, співробітники Радіоорганізації повинні особливо ретельно стежити за тим, щоб матеріал не заподіяв шкоди дитині.
7.29. Співробітники Радіоорганізації дотримуються ембарго, накладеного на інформацію. Структура чи людина, яка надає інформацію, але просить при цьому зберегти певне ембарго, покладається на порядність Радіоорганізації чи її окремого співробітника.
7.30. Інформація, отримана Радіоорганізаціям з умовою «не для оприлюднення» («оф рекордз») може бути оприлюднена лише за надзвичайних обставин (коли йдеться про попередження кримінального злочину, або про інформацію, оприлюднення якої може запобігти значним негативним наслідкам для суспільства або окремих людей). Як правило, рішення про оприлюднення такої інформації узгоджується з керівництвом служби новин.
8. СТАНДАРТИ ВЗАЄМОДІЇ9. І СПІВПРАЦІ ТВОРЧИХ І ВИРОБНИЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ РАДІООРГАНІЗАЦЇ10.
8.1. ЗАСАДИ ВЗАЄМОВІДНОСИН У КОЛЕКТИВІ
8.1.1. Відносини у всіх підрозділах Радіоорганізації будуються на повній довірі між членами колективу. Радіоорганізація виходить з того, що професійна планка є настільки високою, що тут працюють лише достатньо досвідчені професіонали, яким нема потреби пояснювати цінність ретельного і професійного ставлення до своєї роботи.
8.1.2. Радіоорганізація виходить з того, що кожний співробітник є свідомим принципів та стандартів роботи і ретельно та добросовісно виконує свої посадові обов'язки. Тому, коли йдеться, наприклад, про перевірку інформації, мається на увазі підвищення якості матеріалу, а не недовіра редактора до репортера чи навпаки.
8.1.3. Основним принципом взаємовідносин між співробітниками Радіоорганізацї є взаємоповага, тому що кожний співробітник, незалежно від посади, є цінним як яскрава особистість, крім своїх службових обов'язків розуміє цінність своєї суспільної місії і є тим, хто вже сьогодні простягне руку допомоги будь-кому з колег.
8.1.4. Будь-які конфліктні ситуації між співробітниками мають розв'язуватися завдяки добрій волі сторін конфлікту і прагнення цей конфлікт владнати. Будь-який конфлікт може бути владнано шляхом широкого обговорення з колегами або без такого обговорення, якщо воно не є необхідним.
8.2. ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ МАТЕРІАЛІВ
8.2.1. Процес редагування журналістських матеріалів на Радіоорганізацї покликаний насамперед тому, щоб пересвідчитися, що в матеріалі дотримано всіх стандартів та норм, яких дотримується Радіоорганізація.
8.2.2. Редагування журналістського тексту в жодному разі не повинно спотворювати основний зміст новини. Редагуючи журналістський текст, редактор стежить за дотриманням наступних позицій:
70 суть новини викладено точно і повно, є всі належні бекграунди,
71 інформація в матеріалі не є застарілою,
72 є всі необхідні посилання на джерела інформації, ці джерела є компетентними,
73 дотримано балансу думок,
74 факти чітко відокремлені від суб’єктивних думок,
75 інформацію викладено простою, зрозумілою і грамотною мовою,
76 матеріал є логічно несуперечливим,
77 експертні оцінки зроблені кращими, різними, незалежними експертами;
78 в матеріалі нема елементів, які можуть шокувати слухача,
8.2.3. При редагуванні інтерв’ю, дотримуються таких правил:
79 запитання та відповіді редагуються без спотворення первинного змісту,
80 запитання та відповіді, які пролунали в одному контексті, не використовуються в іншому,
81 відповідь на запитання не може подаватися як відповідь на інше запитання.
8.2.4. Редагування – процес, який базується на діалозі редактора з автором матеріалу, тому будь-яка правка повинна бути повністю узгодженою між ними.
8.3. ЦЕНЗУРА
8.3.1. Втручання в журналістський матеріал поза межами викладених вище принципів редакторської правки, особливо в наказовому порядку, є цензурою.
8.3.2. Якщо журналістський матеріал зроблено у відповідності до цього Статуту, а його створення від початку було погоджено з редактором, - не існує застережень щодо видачі його в ефір. Матеріал може не потрапити до ефіру з прозорих і зрозумілих причин (брак часу в ефірі, різка зміна ситуації тощо). Жодні інші обставини, зокрема, погрози чи накази, не можуть бути аргументом до того, щоб журналістський матеріал не потрапив до ефіру. Такі спроби також є цензурою.
8.3.3. Про будь-які спроби втручання в роботу ньюзруму з боку зовнішніх сил, Редакційної Ради або топ-менеджерів Радіоорганізації інформаційна служба повідомляє в ефірі у найближчому випуску новин.
9. Прикінцеві положення
Цей статут має бути оприлюднений шляхом розміщення на сайті радіоорганізації та надісланий до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення протягом семи днів з моменту його затвердження.
Цей статут набирає чинності з моменту його оприлюднення.
Зміни та доповнення до цього статуту вносяться за рішенням власника чи уповноваженого ним органа в письмовій формі та набирають чинності з моменту їх оприлюднення.